Геоаксіологія - географія символів

 

🌍ЗАВАНТАЖИТИ🌍

Географія символів (геоаксіологія) / Т. О. Герасимюк // Географія. - 2010. - № 2​. - С. 33-34.

Nature Soundmap - звукові пейзажі та звуки дикої природи нашої планети.

 Nature Soundmap - це некомерційний проект, спрямований на обмін найкрасивішими та надихаючими звуками природи. За допомогою нашого веб-сайту Ви підвищите обізнаність про місця існування та види, що перебувають під загрозою зникнення, та забезпечити цінний ресурс для шкіл, освітян та природоохоронних організацій.

Група професійних звукозаписувачів з усього світу співпрацювали над розробкою Nature Soundmap - приємного та інтерактивного способу вивчення природних звуків нашої планети. Поєднуючи якісні польові записи та новітні супутникові знімки, проєкт об’єднує деякі найкрасивіші, цікаві та надихаючі звуки природи. Пориньте у пульсуючий хор комах у тропічному лісі Борнео або підніміться на Гімалаї та розслабтеся під мелодії співу птахів на альпійській галявині. Використовуйте Nature Soundmap, щоб відкрити чудові звукові пейзажі та звуки дикої природи нашої планети.

🎶Nature Soundmap🎶

Балка Байдиха

Балки Байдиха або Херсонські гори - це глибокі балки, які знаходяться на березі Дніпро-Бузького лиману біля селища Станіслав, Херсонської області. Його унікальність полягає в поєднанні нетипових для Херсонщини утворень - своєрідних гір в поєднанні зі степовою природою Таврійського краю. Це місце славетне не тільки своєю красою, а й давньою історією. За даними археологів, на цій території розташоване так зване Станіславське городище - місця поселень минулих століть. Його площа становить понад 3 гектари. За даними археологів, які досліджували дану місцевість, відзначається декілька періодів заселення цієї території: - XII-XI ст. до н. е. — поселення епохи пізньої бронзи білозерської культури - походження від озера Білого, що знаходяться неподалік); - кінець VI ст. до н. е. — початок V ст. до н. е., IV ст. до н. е. — III ст. до н. е., кінці I ст. до н.е — II ст. н. е., в III—IV ст. н. е. —поселення Черняхівської культури. Також є відомості про перебування на цій території козаків, про що свідчать кам'яні хрести XVIII сторіччя на місцевому кладовищі. За даними істориків-краєзнавців - на цьому місці Богдан Хмельницький почав формувати війська для національно-визвольної війни. 

Наразі більша частина історичної пам'ятки була знищена природними процесами через обрушення вертикального берега лиману. А з початком 1990-х років там розташовувався глиняний кар'єр, який також знищив частину пам'ятки. Наразі географічний об'єкт Балки Байдиха - це комплекс балок та пагорбів, що тягнеться вздовж Дніпро-Бузького лиману. Це місце щороку приваблює все більше туристів, шукачів пригод та досліджувачів історії.

Відео*Anna Paliukh

Інтерактивні карти родовищ корисних копалин

Інтерактивні навчальні веб-карти  є певним трендом на хвилі осучаснення навчальних засобів у школі. Сьогодні, в епоху потужного розвитку інформаційних технологій, актуальним і доречним є використання новітніх технічних досягнень у навчальному процесі. Універсальним зручним інструментом для роботи з інформацією на уроках географії виступають інтерактивні карти.

Інтерактивна карта – це карта, яка працює в двосторонньому режимі, тобто людина може задіяти її певні функції і передати певні дані. Варто обов'язково зазначити той факт, що поняття інформативності для інтерактивних карт значно розширюється. Вони містять не тільки відкриту інформацію, яку користувачі бачать з перших секунд користування, а й закриту, яка проявляється тільки після наведення курсору на заданий об'єкт або кліка по ньому. На відміну від звичайної географічної карти, інтерактивна є динамічною системою і зміна одного показника може  привести до загальної зміни карти.  

🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽🔽

                                                                  🗺ІНТЕРАКТИВНА ГЕОЛОГІЧНА КАРТА

🗺ГОРЮЧІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

🗺МЕТАЛІЧНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

🗺НЕМЕТАЛІЧНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

🗺ВОДИ ПІДЗЕМНІ

🗺КАРТА ТЕХНОГЕННИХ ОБ`ЄКТІВ

🗺ГЕОЛОГІЧНА І ГЕОФІЗИЧНА ВИВЧЕНІСТЬ

*Інформаційне наповнення ресурсу здійснюється безпосередньо із баз даних Державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин, Державного водного кадастру (підземні води), Державного балансу запасів корисних копалин, спеціальних дозволів на користування надрами, електронного каталогу фондів геологічних матеріалів.

Айни - таємничий народ

Айни

Коли в XVII столітті російські мандрівники досягли «найдальшого сходу», де, як їм здавалося, закінчується материк, їх поглядам постала дивна картина. Посеред безкрайнього океану височіли великі і численні острови, заселені людьми. Зовнішність чужинців вразив землепрохідців до глибини душі: зарослі густими бородами люди з широкими, як у європейців, очима, з великими, виступаючими носами, товстими губами, в жупанах, хутряних шапках, чунях і з закладеної за пояс табакеркою. Побачивши таке диво, російські першовідкривачі спочатку вирішили , що це чоловіки десь із Поволжжя чи Сибіру, або в крайньому випадку, цигани, але ніяк не монголоїди , котрих козаки завжди  зустрічали за Уралом. 

 

Сахель

Сахель - тропічна савана в Африці, яка є своєрідним переходом між Сахарою і південними, родючішими землями, відомими як африканський регіон Судан. Також  Сахелем називають напівпустелі і степові райони на північ від Сахари. Сахель простягнувся на 3900 км від Атлантичного океану на заході, до Чорного моря на сході, у поясі ширина якого змінюється від декількох сотень до тисяч кілометрів; покриває площу, що дорівнює 3 053 200 км².

Це екорегіон напівпосушливих полів, саван. Сьогодні Сахель охоплює такі держави як : Сенегал, Мавринатія, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Нігерія, Чад, Судан і Еритрея. Топографічно Сахель вважається «плоским», його висота коливається на рівні 200—400 метрів над рівнем моря. Деякі ізольовані плато та гірські пасма беруть початок в Сахелі, але, тим не менше, вважаються окремими екологічними регіонами — їхня флора і фауна відмінні від навколишніх низовин. У Сахелі тропічний і спекотний клімат, з сильними сезонними змінами в опадах і температурі. У Сахелі випадає приблизно 200—600 мм опадів на рік, головним чином з травня по вересень, тоді настає сезон мусонів, в основному у вигляді сильних, але коротких злив. Є сильна кореляція між зливами в області Сахеля і ураганною діяльністю в Атлантиці. Середньомісячні температури коливаються від 33-36 °C влітку до 18-21 °C взимку. Протягом зими гарячі сухі вітри Сахари можуть створювати справжні пісочні шторми.

7 ЧУДЕС СВІТУ

   ✅З А В А Н Т А Ж И Т И✅

*Матеріали підібрані та оформлені ученицею 9 класу - Мотуз Іриною

Відкритий веб-портал геоінформаційної системи «Ліси України»

Система «Ліси України»

 *«Відкритий вебпортал геоінформаційної системи «Ліси України»», як модульної частини Програмного забезпечення геоінформаційної системи «Ліси України», необхідної для автоматизованого ведення документації державного лісового кадастру

Географічна номенклатура 7 клас (презентація)

Географічна номенклатура являє собою список необхідних для вивчення географічних об'єктів. Її вивчення полягає в запам'ятовуванні назви, розташування і взаємного розташування даних об'єктів. Важливою частиною змісту завдань з географії є знання географічної номенклатури.

                                                ✅ З А В А Н Т А Ж И Т И ✅

*Матеріали підібрані та оформлені ученицею 9 класу - Мотуз Іриною

Тубу - чемпіони по витривалості

    

    На  межі трьох держав - Лівії, Нігера і Чаду , в самому серці пустелі Сахари живе тубу (тіббу) - загадкове плем'я, одне з найдревніших в Африці.  Більше всього дивує те, що ці люди , які живуть в сурових кліматичних умовах і харчуючись зовсім бідно, примудряються бути справжніми довгожителями і чемпіонами по витривалості.  Про плем'я тубу завжди ходили легенди. Народ живе на практично безводних плато Тібесті і Тенере, де немає навіть піску - його здувають вітри. Пейзажі на околиці нагадують кадри фантастичного фільму : згаслі вулкани, каміння, гола земля, а подекуди - високі піщані дюни.  Оазиси- це велика рідкість в цьому царстві піску та каменів.  Життя в такому місці важке, але люди племені тубу давно пристосувались до екстремальних умов і навіть здійснюють гігантські- до 90 кілометрів в день піші переходи. Як їм це вдається? Пояснити цей феномен вирішили європейські дослідники.  Більше десяти вчених різних спеціальностей відправились в Сахару, оснащені технікою : джипи з кондиціонерами, переносні холодильники з автономним живленням, спеціально обладнані намети.   У багатьох лікарів, етнографів і екологів був великий досвід роботи в подібних експедиціях у найвіддаленіших куточках світу, до прикладу, в Амазонії і Новій Гвінеї. Але те,що побачили вони у Сахарі, перевершило їх сподівання.

БОЛОТЯНІ ЛІСИ ПЕРМСЬКОГО ПЕРІОДУ

       Наші уявлення про древню Землю – це лише маленькі фраґменти великої мозаїки, які вдалось відшукати палеонтологам у ґеологічногму літописі нашої планети. Складаючи їх воєдино, науковці, з певною долею ймовірності, можуть відтворити менш-більш цілісну картину минулого. І великим щастям є віднайти достатню кількість шматочків мозаїки… До таких щасливців, напевне, можна зарахувати групу китайсько-американських дослідників, яким пощастило віднайти неторканим цілий скам’янілий ліс із раннього пермського періоду.

                                               

Скам'янілі відбитки папоротей (A) Pecopteris cf. candolleana; (B) Nemejcopteris feminaeformis; (C) Pecopteris orientalis; (D) Pecopteris sp. Джерело ілюстрації: Wang and all, 2012

У перському періоді, сучасний Північний Китай, був великим, завбільшки із Ґренландію, тропічним островом посеред океану Тетис. Вологий і теплий клімат сприяв розвиткові буйної тропічної рослинності, яка цілковито вкривала його від морських узбереж до високих гірських хребтів. Суцільний зелений килим тропічних лісів розтинало густе мереживо повноводних і каламутних, від щоденних тропічних злив, рік, які неквапом несли свої води в океан, розливаючись і затоплюючи передгірні низини. Вони – ліси, населені небаченими істотами, витворювали колиску прадавнього життя, яке мінилося, скрекотало, наповнювало різноголоссям густі й вологі сутінки під шатрами папоротевих дерев. Одначе, усе змінилось, коли одного ранку, а сонце ще тільки-тільки пробивалось крізь туман до прохолодної роси, глухий і нечуваний гуркіт розітнув сонне повітря, і здригнулася земля – від тисячолітнього сну прокинувся вулкан. Чорний стовп диму і попелу метнувся увись, зловісно затягуючи обрій. Сотні і тисячі тон сірих пластівців попелу посипались з неба. Вони обліплювали листя папоротей, вкриваючи ґрунт, перетворювали, ще недавно життєдайну воду, у смертоносну в’язку грязюку. Дерева падали і їх живцем хоронив вулканічний попіл…

El Salto Ángel - водоспад у Венесуелі. Найвищий у світі: загальна висота — 979 м

Анхель (ісп. El Salto Ángel, індіанською мовою пемон Kerepakupai Vená — «перестрибнути найглибше місце») — водоспад у Венесуелі. Найвищий у світі: загальна висота — 979 м, висота вільного падіння води — 807 м, ширина біля підніжжя — 150 м.

Географічне положення

Розташований у штаті Болівар на Сході країни, у верхів’ї річки Чурун (ісп. Churún), що в басейні ріки Кароні (ісп. Caroní) — правої притоки річки Оріноко.

Водоспад Анхель утворюється, коли води річки Керепакупаї-Меру (лівої притоки річки Чурун) падають зі столової гори Ауянтепу́й (ісп. Auyantepui, Auyantepuy, Auyan-Tepui або Aiyan-Tepui, що індіанською мовою пемон означає «гора диявола») до її підніжжя. Ауянтепу́й не найвища столова гора (тепуй) в Ґвіанському нагір’ї (висота її над рівнем моря близько 2,5 тис. м), проте вона має значну площу — близько 650 км².

Історична довідка

Першовідкривачем водоспаду вважають офіцера військово-морського флоту Ернесто Санчеса Ла Круза. Він побачив водоспад ще 1910, але не оприлюднив свого відкриття, а лише повідомив про нього уряду Венесуели (за іншою версією, офіцер бачив водоспад на іншій притоці річки Кароні).

Водоспад носить ім’я авіатора Джеймса К. Енджела (1899–1956; США). Енджел випадково виявив водоспад під час аерогеологічних робіт над регіоном 16 листопада 1933. Зацікавившись відкриттям, розшукав свідчення мандрівника і дослідника Ф. Кардони Пуїга (1903–1982; Іспанія, Венесуела). У березні 1937 повернувся до Венесуели, знову пролетівши над водоспадом вже разом з Кардоною. 09.10.1937 Енджел зміг приземлитися на вершині столової гори Ауянтепуй, однак його літак «Фламінго» отримав пошкодження. Енджел, його дружина і ще двоє їхніх супутників 11 днів діставалися до цивілізації. Пошкоджений літак Енджела залишався на горі Ауянтепуй до 1970, коли венесуельська влада демонтувала його та перевезла до музею у м. Маракай.

Господарське значення

Водоспад Анхель розташований в межах заповідної природної території — Національного парку «Канайма» (площа 30 тис км², створений 1962), де охороняються ландшафти столових гір (тепуї), місцева флора й фауна.

Від 1994 Національний парк «Канайма» — об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Навіть з огляду на сучасний рівень розвитку транспорту доступ до Анхеля залишається складним. Утім, до підніжжя Анхеля прокладено декілька туристичних маршрутів (на човнах та пішохідних), що розраховані на 2–3 дні.

Література:

Grisi F. Salto Angel. Amazonas Adventures. Barcelona : El Boletin, 1992. 385 р.

Angel K. Why the World's Tallest Waterfall is Named Angel Falls // Terrae Incognitae. 2012. № 44 (1). P. 16–42.

Hudson B. Waterfall Nature and Culture. London : Reaktion Books, 2012. 248 p.

 * Відео підготувала - учениця 9 класу Мотуз Ірина

Афелій та Перигелій (en. Aphelion and Perihelion)

Терміни перигелій та афелій описують різні точки земної орбіти Сонця.

Афелій - це точка земної орбіти, що знаходиться найдальше від Сонця.

Перигелій - це точка земної орбіти, найближча до Сонця.

Слова походять із давньогрецької, в якій helios означає "Сонце", apo означає "далеко", а peri означає "близько". У перигелії Земля буде знаходитися на відстані 91 399 454 милі від Сонця, а в афелії  він буде віддалений від Сонця на 94 510 886 миль. Земля обертається навколо Сонця еліптичним шляхом - який є овальним, а не круговим. Це означає, що Земля в січні в найближчій точці знаходиться ближче до Сонця приблизно на 3 мільйони миль, ніж у найдальшій точці липня. На момент афелію Сонце буде на відстані більше 94 мільйонів миль або на 3 мільйони миль далі, порівняно з тим, коли Земля знаходиться найближче до нього.

У 2021 році Земля перебуває в перигелії 2 січня о 8:50 ранку за східним часом, а в  афелії - 5 липня о 18:27 за східним часом .

*Інформацію підготувала - учениця 9 класу Мотуз Ірина

Шкала Мооса (en. Mohs scale )

Шкала Мооса -  набір еталонних мінералів для визначення відносної твердості методом надряпування. Процес подрібнення того чи іншого матеріалу безпосередньо залежить від його міцності. Раніше людство розглянули класифікацію міцності гірських порід за шкалою Протодьяконова, де показник тривкості ґрунтується на ступені стійкості матеріалу до стиснення. Існує також і інший метод для визначення міцності матеріалу – шкала Мооса, яка була запропонована німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом у 1811 році. Цей метод легко застосовується на практиці в багатьох лабораторіях.  Міцність матеріалу за Моосом – це опір, який чиниться його поверхнею при спробі подряпати її іншим матеріалом. Міцність залежить від ступеня зв’язності внутрішньоатомної структури матеріалу Шкала Мооса – це умовна шкала еталонних мінералів для оцінки міцності матеріалів шляхом дряпання. Мінералогічна шкала Мооса складається з десяти мінералів, кожному з яких присвоєно певний коефіцієнт міцності. Визначення міцності інших матеріалі, не представлених на цій шкалі, здійснюється за допомогою даного набору матеріалів-еталонів шляхом їх натиску на поверхню досліджуваного матеріалу. Якщо матеріал-еталон залишає подряпину на поверхні досліджуваної речовини, то її відносна міцність нижче, ніж аналогічний показник матеріалу-еталона. Простота і доступність даного методу полягає в тому, що для визначення твердості досліджуваного матеріалу можна застосовувати будь-які підручні засоби.

Джерело - http://mandrivki.com/usful/geologichna-maysternya

Інформацію підготувала учениця 9-го класу – Мотуз Ірина

Озеро Медуз, Палау 360°

Озеро Медуз розкинулось на сході острова Ейл-Малко, за більш як 20 км на південний схід від острова Корор. Його розміри становлять лише 460 м завдовжки і 160 м завширшки, площа дзеркала — 0,057 км². Це мероміктне озеро являє собою слабко-солону водойму, що відокремлена від Тихого океану смугою землі близько 200 м. Глибина — до 50 м. Утворилося озеро Медуз близько 12 тис. років тому внаслідок руху земної кори.

Озеро відоме завдяки відокремленій популяції двох видів сцифоїдних медуз — золотої (Mastigias papua) і місячної (Aurelia). За час існування озера, через відсутність багатьох природних ворогів, медузи розмножилися до приблизно 2 млн особин. Крім того, щупальці медуз втратили жалкі клітини, що приваблює безліч туристів — любителів сноркелінгу. На острові Ейл-Малко також розташовано близько десяти дрібніших озер, які також населені медузами і відокремлені від океану, але сноркелінг дозволений лише в озері Медуз, найбільшому з них.

ПРОЛЮВІАЛЬНІ ТА АЛЮВІАЛЬНІ ПОРОДИ

Пролювій — це продукти вивітрювання гірських порід, перенесені і перевідкладені тимчасовими бурхливими водними потоками (від лат. proluvio — зношу течією), один із видів відкладів на схилах. Він утворюється біля підніжжя стрімких схилів гір та в міжгірських западинах. Форма залягання — конуси виносу. Якщо біля підніжжя конуси виносу зливаються, вони утворюють пролювіальну ввігнуту рівнину. Для пролювіальних конусів виносу характер-на концентрична зональність у плані, тобто для цієї породи характерна сортованість у просторі. У верхів’ях конусів виносу пролювій представлений великоуламковим матеріалом, галькою. Крупність матеріалу поступово зменшується в міру віддаляння від верхів’я конусів і по їх периферії він може бути супіщаним і навіть суглинковим. Матеріал малосортований, у його складі можуть бути уламки різного розміру — від брил до глинистих часточок, матеріал малообкочений. Ґрунтотворні властивості пролювію залежать від гранулометричного і мінерального складу: чим більше в породі дрібних уламків, тим родючіший ґрунт утворюється на пролювію.

Алювіальні відклади (від лат. alluwio — нанос, намив) — це осади, що утворюються під впливом геологічної дії плинних річкових вод, які залягають у долинах як стародавніх, так і сучасних річок. Ці відклади складаються як з матеріалу зруйнованих берегів, так і з часточок, принесених річковою водою з верхів’я річки та зі схилів. У процесі транспортування матеріалу річковою водою він обкочується і сортується за розміром.Зовнішніми ознаками алювіальних відкладів є добре виражена, часто коса шаруватість, швидкі і значні зміни в просторі та їх потужності, добра обкоченість, наявність прісноводної фауни, невелика глибина (до 20 – 60 м), залягання в річковій долині смугами.В алювіальних відкладах заплав рівнинних річок чітко виділяють за літологічним складом три фації алювію: русловий, заплавний, старицевий.

Найотруйніше дерево у світі

Манцинелове дерево - вид квіткових рослин родини Молочайні.Росте дерево у Центральній Америці, південна межа ареалу розташовується у Венесуелі та Колумбії. Дерево має плоди. Плоди круглі, в поперечнику мають близько  4 см. Усі частини цієї рослини: листя, кора, квіти, плоди містять тягучий молочний сік — відповідний показник усіх молочайних. Він дуже отруйний і, до того ж, має сильну подразнюючу дію.Так, як дерево є отрійним, навколо нього часто прив’язують червону стрічку. Саме вона є знаком зупинення руху для людей. Плоди манцинели схожі на яблука, але таке яблуко відправить людину прямо до відділення невідкладної допомоги. Не менш отруйним і їдким є і молочно-білий сік манцинели — одна крапля залишає пухирі на шкірі або опік. Кора теж отруйна — якщо підпалити дерево, то від сучків піде їдкий дим, через який можна осліпнути. Манцинела в даний час входить в «Книгу рекордів Гіннеса» як найнебезпечніше та найотруйніше дерево в світі.

Джерело - https://zvidusil.in.ua/hippomane-mancinella/

Інформацію підготувала учениця 9-го класу – Мотуз Ірина

Географічний калейдоскоп №1

Цікаві викопні рештки, які доводилося знаходити людству (Топ- 5)

1.Скелет морської корови Стеллера - було знайдено на острові Беринга. Співробітниця заповідника «Командорський» Марина Шитова під час чергового обстеження берегової лінії виявила кілька ребер і  їй стало відразу зрозуміло, що під шаром гальки і піску ховається скелет. Через кілька днів, як тільки поліпшилася погода, співробітники заповідника організували експедицію з викопування скелета стародавньої тварини.

2.Скелет Zhenyuanlong suni- було знайдено у Китаї.  Скелет досягав двох метрів у довжину. Цей вид динозаврів жив 125 мільйонів років тому на території, покритій густими лісами. Відмінно збережений скелет Zhenyuanlong suni був знайдений у відомої своїми скам'янілостями в провінції  Ляонін. Найбільший пернатий динозавр поставив перед палеонтологами чимало загадок. Незважаючи на  крила, передні кінцівки ящера були занадто малі й слабкі, щоб він міг літати.

3.  Daihua sanqiong- група науковців виявила стародавню морську істоту у Китаї. Це тварина з 18 щупальцями навколо рота. Її визнали пращуром гребневика, що візуально нагадує медузу. Після ретельного дослідження рідкісної знахідки, вчені виявили низку спільних рис з гребневиками, які при плаванні використовують спеціальні "гребені" з війок. Щупальця Daihua sanqiong також вкриті рядами довгого волосся, якими тварина ловила здобич.

4. Птахи групи Ornithuromorpha

На північному сході Китаю вченими виявлені скам'янілі залишки двох видів птахів, що жили 130,7 мільйонів років тому. Вчені відзначають, що скам'янілості належать особам виду Archaeornithura meemannae, а розмір птахів становив близько 10 сантиметрів. До теперішнього часу вид вимер, багато сучасних птахів є його прямими нащадками.Вони на 5-6 мільйонів років старші, ніж виявлені до цього літаючі предки птахів, що свідчить про те, що представники цього класу навчилися літати значно раніше, ніж вважали вчені.

5. Канцеллоіди - скам’янілості знайдені в провінції Юньнань, віднесли їх до нового виду Allonnia nuda. Вони дають уявлення про те, як виглядали древні тварини. У довжину тварини досягали п’ятдесяти сантиметрів і мали рідкісні крихітні шипи, що росли уздовж трубчастого тіла. На думку дослідників, представники цього виду демонструють закономірності розвитку, які пов’язують їх з сучасним типом водних багатоклітинних тварин – губками.

Інформацію підготувала учениця 9-го класу – Мотуз Ірина