Вітаю Вас на своєму блозі. Буду радий Вам допомогти. Будь у русі, не зупиняйся, твори, пізнавай, подорожуй!Geography is too important to be left to geographers

четвер, 30 квітня 2020 р.

Вулкан Льюльяйльяко (Юяйяко) – найвищий з діючих вулканів планети.






            Вулкан Льюльяйльяко знаходиться на території Південної Америки на кордоні між Чилі та Аргентиною в гірській системі Анд. Місцеві жителі прозвали вулкан брехуном. І це не випадково. Хоча Льюльяйльяко виглядає спокійно, з його надр час від часу з´являються водяна пара та суміш вулканічних газів. Останнє його виверження спостерігалось в 1877 році. 
      Слово «Льюльяйльяко» в перекладі з мови кечуа означає «вода, яку неможливо знайти навіть після тривалих пошуків». А на мові аймара назва вулкану звучить як «брудна вода, яка згодом стає твердою». Кожна з цих місцевих назв відображає особливості вулкану, зокрема формування лавових потоків під час періодів активності та утворення лавових плато. Вулкан Льюльяйльяко відноситься до когорти найвищих у світі, поступаючись лише вулкану Охос-дель-Саладо. Висота Льюльяйльяко становить 6739 м над рівнем моря. Вершини вулкану майже не вкриті сніговою шапкою. Лише на окремих схилах зустрічаються ділянки вкриті жорстким снігом. Однак здолати вершину вулкану можуть лише досвідчені альпіністи. Адже на високих схилах постійно дмуть такі сильні вітри, що практично збивають людину з ніг. Часто швидкість вітру сягає більше 30 метрів за секунду. Відсутність масивної снігової шапки пояснюється місцеположенням вулкану в найбільш сухій пустелі Атакама, де ніколи не буває дощів та не випадає сніг. Завдяки надзвичайно сухому повітрю краєвидами вулкану можна милуватись навіть з відстані 200 км. 
     Льюльяйльяко знаменитий ще й цінними археологічними знахідками. В 1999 році на його вершині було знайдено мумії трьох дітей, які були принесені в жертву під час одного з важливих обрядів інків. Вченими було встановлено, що жертвоприношення відбулось ще до часів відкриття Колумбом Америки. Варто відмітити, що шкіра та волосся у всіх мумій в умовах холодного сухого повітря досить добре збереглись. Нині кожен бажаючий може оглянути ці історичні знахідки, відвідавши археологічний музей Сальти.


понеділок, 20 квітня 2020 р.

Samum , Самум. Sсiroсco , Сироко.Hamsini, Хамсин

Samum , Самум
Самум  - спекотний, сухий, поривчастий і короткотривалий,триває до 20 хвилин. Назва - "самум" означає отруйний, отруєний. Такі бурі дійсно призводили до загибелі цілих караванів.  Самуми спостерігаються в пустелях Північної Африки і Аравійського півострова і найчастіше мають західний і південно-західний напрямок. Найчастіше він буває навесні і влітку. Безсумнівно - самум дуже небезпечний вид вітру. Дрібний піщаний пил, який піднімає сильний вітер, проникає у вуха, очі, ніс, легені.   Рятуючи життя, люди лягають на землю і щільно закривають голову одягом. Трапляється, що від задухи і високої температури, яка часто сягає п'ятидесяти градусів, вони втрачають свідомість.Багато пустельних бурь зобов'язані своїм народженням циклонам. Причина виникнення - в пустелях в спекотну пору року знижується атмосферний тиск. Розпечені піски сильно нагрівають повітря біля поверхні землі. Він підіймається вгору, а на його місце спрямовуються з дуже великими швидкостями потоки більш холодного щільного повітря. Утворюються невеликі місцеві циклони, які і стають причиною появи піщаних бурь.   Єдиний за всю історію вітер самум у Північній Америці стався 17 червня 1859 року в місті Голета, Каліфорнія .


Sсiroсco , Сироко
Сироко — сильний теплий вітер, що дме з Сахари до країн Середземномор'я. Цей вітер несе велику кількість пилу та може досягати ураганної швидкості. Дме з пустель, на відміну від  інших африканських бур , які дмуть в пустелях і степах. У місцях формування, на рівнинах Північної Африки і на схилах гір, Сироко має характер фена. Сироко посилюється після обіду, а ввечері й уночі його сила слабшає. Зазвичай дме по 2-3 дні поспіль. Сироко приносить тропічне повітря, сформоване над пустелями у теплих секторах циклонів, центри яких проходять над північними районами Африки. Сироко, сухий і курний в Африці, проходячи над Середземним морем, стає вологим. На півдні Європи супроводжується задушливою погодою з мряками , але іноді він дме тут і при ясному небі. Теплий і вологий південний Сироко, що дме з моря, в Хорватії та Словенії називають jugo . Він триває не більше 2-3 днів і слідом за ним приходить холодний фронт з різким похолоданням. Переваливши через гори на півдні Європи, Сироко на підвітряній стороні гір набуває більших рис фена.


Hamsini, Хамсин
Хамсин — сухий, гарячий, насичений пилом місцевий вітер з Півдня, що дме у країнах Північної Африки та Аравійського півострова. Температура повітря нерідко перевищує +40 ° , при штормовий силі вітру. Вітер цей спостерігається звичайно після весняного рівнодення протягом періоду, що триває в середньому не більше 50 днів. Хамсин виникає в передніх частинах циклонів, що переміщаються з пустель Північної Африки, тому він може бути насичений піском Перша ознака наближення хамсину - різке зниження атмосферного тиску і вологості повітря.

Інформацію підготувала учениця 8-го класу - Мотуз Ірина

Джерела:
1. http://www.autotravel.ua/multimedia/samum-burya-v-pusteli/
2. https://visualta.org.ua/2013/09/20/local-winds-or-winds-with-names-part-three/
3. https://isralove.org/load/17-1-0-1236

Гідросфера. Контрольна робота.


пʼятницю, 17 квітня 2020 р.

Halo , Гало

Гало - оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах. Найчастіше спостерігається в перисто-шаруватих хмарах. Найпоширеніша форма гало - світле слабко забарвлене коло навколо Сонця чи Місяця. Гало виникає на висоті близько 6 км. Форма гало залежить від положення кристалів один щодо одного . Найчастіше гало можна побачити в Антарктиді на її крижаному куполі і на схилах, розташованих на висоті 2700-3500 м над рівнем моря. Явище гало найімовірніше простіше спостерігати на континентальній частині материків, ніж поблизу узбережжя.  При спостереженні гало необхідно закривати сонце будь-яким предметом або хоча б рукою, щоб не зіпсувати очі . В Україні гало можна спостерігати 70-120 разів на рік, але воно переважно малопомітне. Яскраве й добре помітне гало з'являється 10-20 разів на рік. Поява гало часто свідчить про зміни в погоді - похолодання, прихід вологих атмосферних фронтів.

Інформацію підготувала учениця 8-го класу - Мотуз Ірина

Джерело: http://paikea.ru/halo/
Фото: http://www.astronet.ru/db/msg/1451571

Берегова лінія Північної та Південної Америки

четвер, 16 квітня 2020 р.

Struve Geodetic Arc , Дуга Струве

Дуга Струве – продукт титанічної праці учених-геодезистів багатьох народів на ділянці майже  у три тисячі кілометрів. І праця ця тривала 40 років. Її результатом стало визначення довжини дуги меридіану, і, відповідно, форми та розмірів нашої Землі. Довжина досліджуваної дуги становить 2820 км. Найпівнічніша точка розташована на березі Баренцового моря, біля міста  Hammerfest у Норвегії. Південний край Дуги Струве лежить в Україні, на дунайському берез, в селі Стара Некрасівка (Одеська область). Ці дві точки позначені монументальними стовпами, решта пунктів на місцевості маркувалися пірамідами із каменів, залізними хрестами, кам’яними стовпчиками. Дуга проходить через: Україну, Норвегію, Швецію, Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву, Росію, Білорусь та Молдову. Фрідріх Георг Вільгельм Струве-вирішив дослідити довжину широтних паралель. Дослідження тривало із 1816 по 1855 роки, дозволило, майже точно,  визначити розміри Землі. Під час вимірів Струве користувався теодолітом .Найсучасніші виміри довели, що похибка роботи Струве і його команди становить всього 2 см. 28 січня 2004 року Норвегія, Швеція, Фінляндія, Росія, Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Молдова й Україна звернулися до Комітету ЮНЕСКО зі світової спадщини з пропозицією затвердити 34 пункти Дуги Струве, які збереглися, як пам'ятку світової спадщини.

Інформацію підготувала учениця 8-го класу - Мотуз Ірина

Джерело:http://ukrainaincognita.com/khmelnytska-oblast/duga-struve
Фото: https://virtualbrest.by/news12489.php

понеділок, 13 квітня 2020 р.

Plain of Jars , Долина Кувшинів, Долина глеків

Долина кувшинов в ЛаосеДолина глеків - це мегалітичний археологічний пейзаж у Лаосі. По плато Сієнг Кхуанг (Xieng Khouang) в однойменній провінції Лаосу розкидані тисячі мегалітичних кам'яних глеків. Вони розташовані групами від одного до сотень глеків на невисоких пагорбах, які оточують центральну рівнину та долини, які піднімаються вгору. Плато Сієнг Кхуанг розташовано на північному кінці Аннамських гір, основного гірського хребта Індокитаю. Ця назва (долина глеків) зовсім не випадково і пов'язано з тим, що на розташованих тут 60-ти майданчиках знаходяться унікальні історико-археологічні пам'ятники - гігантські кам'яні глеки, вік яких становить приблизно 1500-2000 років. Територія суцільно покрита величезними глечиками, місцевість більшою своєю частиною розташовується в провінції Сиангкхуанг. Висота кам'яних глеків складає від 1 до 3,5 метрів, а середній діаметр становить близько 1 метра. Вага найбільшого «глечика» дорівнює приблизно 6 тоннам. У 2019 Долині «Кувшинів» був привласнений статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Мадлен Колан знайшла також глечики зі слідами кіптяви, і висловила припущення про те, що вони використовувалися для похоронних ритуалів. Інші дослідники вважають, що глечики використовувалися для зберігання продуктів і різних речовин. Поширена також припущення, що в глечиках збиралася дощова вода для забезпечення торговельних караванів. Зараз є обмежене число майданчиків ,які відкриті для відвідування, тому повноцінно досліджувати долину важко.

Інформацію підготувала учениця 8-го класу - Мотуз Ірина

Джерело : https://arttravelblog.ru/dostoprimechatelnosti/tainstvennaya-dolina-kuvshinov-laos.html
Фото : https://4stor.ru/strashno-interesno/102769-dolina-kuvshinov-v-laose.html

Сучасний стан окремих виробництв хімічної, деревообробної, легкої та харчової промисловості

Сучасний стан окремих виробництв хімічної, деревообробної, легкої та харчової промисловості.

(Підручник з Географії (рівень стандарту). 11 клас. Довгань - Нова програма)

четвер, 9 квітня 2020 р.

Незвичайні "хвилясті" хмари




Американський "мисливець за ураганами" представив світу приголомшливе timelapse відео рідкісних хмар - Undulatus asperatus.

    Undulatus asperatus означає "хвилясто-горбистий", цей тип хмар був занесений офіційно в "Міжнародний атлас хмар" як окремий вид всього лише 11 років тому. У них дуже незвичайний і грізний вигляд: вони пересуваються по небу як величезні океанські хвилі. Ці хмари не є ознакою грози або урагану. Темний колір і структура хмар говорять про високий вміст в них вологи.

   Останній раз це фантастичне явище пощастило побачити жителям міста Лінкольн в штаті Небраска, 7 липня 2014 року. А тим кому не вдалося споглядати таку красу, рекомендуємо переглянути timelapse video. Автор відео Mike Olbinski -  як кажуть, опинився в потрібний час у потрібному місці і зміг зняти всю цю красу. Спосіб утворення Undulatus asperatus прирівнюють до лентикулярних хмар, що виникають під впливом потужних горизонтальних потоків повітря, які призводить до появи гребенів і хвиль на хмарах.

Джерело: https://meteoprog.ua/ua

середу, 8 квітня 2020 р.

       Для утворення таких куль необхідно поєднання вітру певної швидкості і напряму, певної температури води і повітря та наявності піску на пляжі.Як пояснюють гляціологи, поява таких крижаних яєць - дуже рідкісне явище, пов'язане з погодними умовами. Необхідно поєднання вітру певної швидкості і напряму, визначеної температури води і повітря та наявності на пляжі піску, повідомляє BBC. Холодні хвилі накочують на піщаний пляж, вода обволікає дрібні піщинки і при цьому миттєво застигає, утворюючи кулясті крижинки. Житель міста Оулу Рісто Маттіла розповів, що раніше йому ніколи не доводилося спостерігати подібне явище. "Я приїхав на пляж з дружиною. Було сонячно, вітряно, близько -1 градуса за Цельсієм. І тут ми побачили це дивовижне явище. По всьому пляжу були розсипані снігові і крижані яйця - вздовж всієї берегової лінії", - говорить він. За словами Рісто Маттіли, крижані кулі були розсипані на довжині метрів 30-ти уздовж берегової лінії, найменші з них були розміром з звичайне куряче яйце, найбільші - як футбольний м'яч.
        Щоб такі сніжні й крижані кулі могли сформуватися, має бути відносно холодно - близько нуля градусів за Цельсієм - і трохи вітряно.

вівторок, 7 квітня 2020 р.

Чому в Антарктиді немає торосів?

         Це завжди дивувало полярників - незважаючи на подібність природних і кліматичних умов Крайньої Півночі й Крайнього Півдня, тороси (потужні крижані утворення) існують тільки в Арктиці. Але лише в 60-і роки минулого сторіччя була отримана відповідь — її дали дослідження учасника однієї з тодішніх арктичних експедицій, ленінградського вченого В. Буйницького.
       Дослідник виявив, що в порах арктичних льодів часто оселяються мікроскопічні діатомові водорості. Тала солонувата вода, завжди присутня в порах, — прекрасний біологічний стимулятор для їхнього росту. Густо розростаючись, «роз’їдаючи» лід, водорості помітно послаблюють його міцність.
        Як показали спеціальні дослідження, проведені ленінградським ученим, міцність льоду, «зараженого» мікроводоростями, на сорок відсотків нижче, ніж «чистого». Але ж тороси утворюються в результаті сильного стискання, коли лід, витримуючи величезну напругу, «спучується»! Антарктичний же лід, ослаблений діатомовими водоростями, розсипається при значному збільшенні навантаження.

Джерело: http://www.golos.com.ua/article/152173

Популярні публікації

© Всі права захищені 2023
Офіційний блог вчителя географії - Пічкура Б.А.