Вітаю Вас на своєму блозі. Буду радий Вам допомогти. Будь у русі, не зупиняйся, твори, пізнавай, подорожуй!Geography is too important to be left to geographers

середа, 16 вересня 2020 р.

Читання та практичне використання топографічних карт.

Люди люблять відпочивати на природі, здійснюючи мандрівки незнайомими їм місцевостями. За допомогою можна звернутися до досвідчених туристів чи туристичних фірм, а можна спробувати самому розробити маршрут такої подорожі. При цьому стане у нагоді топографічна карта. З її допомогою можна заздалегідь прокласти оптимальний маршрут подорожі, а діставшись до обраної місцевості, зорієнтуватися на ній. Орієнтуватися за картою означає: визначити сторони горизонту, розпізнавати на ній рельєф і місцеві предмети, встановити своє місцезнаходження і шлях прямування.

понеділок, 14 вересня 2020 р.

ПРОЛЮВІАЛЬНІ ТА АЛЮВІАЛЬНІ ПОРОДИ

ПРОЛЮВИЙ - Экологический музей ИЭВБ РАН
Пролювій — це продукти вивітрювання гірських порідперенесені і перевідкладені тимчасовими бурхливими водними потоками (від лат. proluvio — зношу течією), один із видів відкладів на схилахВін утворюється біля підніжжя стрімких схилів гір та в міжгірських западинахФорма залягання — конуси виносу. Якщо біля підніжжя конуси виносу зливаютьсявони утворюють пролювіальну ввігнуту рівнинуДля пролювіальних конусів виносу характер-на концентрична зональність у планітобто для цієї породи характерна сортованість у просторіУ верхівях конусів виносу пролювій представлений великоуламковим матеріаломгалькоюКрупність матеріалу поступово зменшується в міру віддаляння від верхівя конусів і по їх периферії він може бути супіщаним і навіть суглинковимМатеріал малосортованийу його складі можуть бути уламки різного розміру — від брил до глинистих часточокматеріал малообкочений. Ґрунтотворні властивості пролювію залежать від гранулометричного і мінерального складучим більше в породі дрібних уламківтим родючіший ґрунт утворюється на пролювію.

Алювій — Вікіпедія
Алювіальні відклади (від лат. alluwio — наноснамив) — це осадищо утворюються під впливом геологічної дії плинних річкових водякі залягають у долинах як стародавніхтак і сучасних річокЦі відклади складаються як з матеріалу зруйнованих берегівтак і з часточокпринесених річковою водою з верхівя річки та зі схилівУ процесі транспортування матеріалу річковою водою він обкочується і сортується за розміром.Зовнішніми ознаками алювіальних відкладів є добре вираженачасто коса шаруватістьшвидкі і значні зміни в просторі та їх потужностідобра обкоченістьнаявність прісноводної фауниневелика глибина (до 20 – 60 м), залягання в річковій долині смугами.В алювіальних відкладах заплав рівнинних річок чітко виділяють за літологічним складом три фації алювіюрусловийзаплавнийстарицевий.

середа, 2 вересня 2020 р.

Генеральна карта України Боплана

Склав франц. інженер і військовий картограф граф Гійом Левассер де Боплан (1600-75) за даними, отриманими під час перебування в Україні в складі польської коронної армії 1630-47. Перший варіант цієї карти, складений 1639, був рукописним і мав назву "Tabula Geographica Ukrainska" (Українська географічна карта) і містився в атласі Фрідріха Гетканта, виданому в Гданську 1648. М-б карти близько 1:1500000, орієнтована на південь, розмір 44,5x62,5 см. Найповніше на ній відображена широтна смуга 47-50°, особливо гідрографічна мережа і населені пункти біля Дніпра, Бугу та Дністра. Друге видання цієї карти під назвою в перекладі „Загальний план Диких полів, по простому України. З належними провінціями" було видруковане в Гданську 1648 у масштабі майже 1:1800000, розмір 42x54,5 см, орієнтована на південь. Один з варіантів цієї карти 1660 було використано як додаток до другого видання „Опису України" Боплана. Він дещо бідніший за змістом, але доповнений зображенням Кримського піво-ва. Генеральна карта України Г. Боплана вже в північній орієнтації в м-бі (майже 1:1590000) з 1660 була серед карт атласів Я. Янсона та його спадкоємців, як "Новий атлас", "Великий атлас", "Atlas Contractus", а в "The English Atlas" (1680) була вміщена її репродукція, яку переробив Я. Янсон. Ця карта довгі роки була західноєвропейським картографам картографічним матеріалом для укладання карт, що охоплювали територію України.


Джерело : Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.

неділя, 30 серпня 2020 р.

Атлас хмар: Навчальний посібник. – Запоріжжя, 2015.

Фото з сайту ВВС
Савельєв О. Г. Атлас хмар: Навчальний посібник. – Запоріжжя, 2015. – 20 с., іл.
В навчальному посібнику зібрана інформація по типам (видам хмар), яка прийнята в міжнародній метеорології. Автор дав коротку характеристику різним видам хмар: їх характерні ознаки, висоту розташування, загальний вигляд. Надані кольорові фотографії десяти основних родів хмар для визначення. 
Рекомендовано керівникам туристсько-краєзнавчих гуртків, вчителям і учням загальноосвітніх шкіл, студентам профільних навчальних закладів, всім, хто цікавиться метеорологією та кліматологією.

Фото з сайту ВВС

понеділок, 24 серпня 2020 р.

Найотруйніше дерево у світі

Найотруйніше дерево у світі – ЗВІДУСІЛЬ
Манцинелове дерево - вид квіткових рослин родини Молочайні.Росте дерево у Центральній Америці, південна межа ареалу розташовується у Венесуелі та Колумбії. Дерево має плоди. Плоди круглі, в поперечнику мають близько  4 см. Усі частини цієї рослини: листя, кора, квіти, плоди містять тягучий молочний сік — відповідний показник усіх молочайних. Він дуже отруйний і, до того ж, має сильну подразнюючу дію.Так, як дерево є отрійним, навколо нього часто прив’язують червону стрічку. Саме вона є знаком зупинення руху для людей. Плоди манцинели схожі на яблука, але таке яблуко відправить людину прямо до відділення невідкладної допомоги. Не менш отруйним і їдким є і молочно-білий сік манцинели — одна крапля залишає пухирі на шкірі або опік. Кора теж отруйна — якщо підпалити дерево, то від сучків піде їдкий дим, через який можна осліпнути. Манцинела в даний час входить в «Книгу рекордів Гіннеса» як найнебезпечніше та найотруйніше дерево в світі.

Інформацію підготувала учениця 9-го класу – Мотуз Ірина


Популярні публікації

© Всі права захищені 2023
Офіційний блог вчителя географії - Пічкура Б.А.